Лабораторні дослідження вірусних інфекцій

Важливою умовою успішного виявлення вірусу є правильний забір патологічного матеріалу і транспортування його до лабораторії. Відбирати матеріал слід у найбільш ранні строки після початку захворювання. Під час відбору проб слід дотримуватися правил асептики та техніки безпеки.

Взяття матеріалу для лабораторного дослідження при вірусних інфекціях

Матеріал відбирають у стерильний посуд. Для запобігання забрудненню матеріалу бактеріальною мікрофлорою його відбирають в умовах, що максимально наближені до стерильних. Щоб запобігти підсиханню матеріалу й інактивації збудника, проби рекомендують вміщувати у транспортувальне середовище для вірусів (ВТС).

ГРВІ

При ГРВІ відбирають назофарингеальні зразки, що містять циліндричні епітеліальні клітини носа і ротоглотки. Назофарингеальні зразки можна взяти одним із трьох способів: полосканням, аспірацією або за допомогою тампона.

  1. Під час полоскання хворому рекомендують старанно прополоскати горло 15−20 мл розчину Хенкса протягом 1 хв і зібрати змив у стерильний флакон.
  2. Під час аспірації шприцом через надітий на нього тонкий гумовий зонд у ніс вводять декілька мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду, потім цю рідину відсмоктують, вміщують у центрифужну пробірку з ВТС і загвинчують кришку пробірки.
  3. Найчастіше матеріал відбирають за допомогою тампона. Для одного хворого потрібно мати 2 стерильних сухих ватних тампони окремо для носа та для ротоглотки. Перед взяттям матеріалу проводять маркування пробірок з транспортувальним середовищем для вірусів. Спочатку ніс звільняють від слизу. Потім сухий стерильний тампон вводять у порожнину носа хворого по зовнішній стінці, злегка опускають донизу, вводять у нижній носовий хід на глибину 2−3 см, натискають тампоном на зовнішню стінку носа і обертовим рухом знімають десквамований епітелій. Потім тампон опускають у пробірку з 2 мл середовища ВТС. Другим стерильним тампоном протирають слизову оболонку задньої стінки глотки. Тампон вміщують у ту саму пробірку з ВТС, закривають пробкою і маркують. Пробірку з матеріалом охолоджують до 4 °C і направляють до лабораторії в термосі з льодом, не допускаючи заморожування.

Інший патологічний матеріал відбирають переважно за загальноприйнятими методиками, але є деякі особливості.

Кров на вірусологічне дослідження беруть із вени в об’ємі 5−10 мл, краще під час гарячки. Для запобігання згортанню кров дефібринують. Кров на серологічне дослідження беруть у об’ємі 3−5 мл. Для отримання парних сироваток кров беруть з інтервалом 12−14 діб: першу пробу на початку захворювання, другу — через 2 тижні. Для отримання сироватки кров поміщають у термостат за 37 °C, утворений згусток відділяють від стінок пробірки скляною паличкою. Для збільшення виходу сироватки пробірки із кров’ю, що згорнулася, ставлять у холодильник за температури 4 °C на 18−24 год. Для видалення решти домішок кров центрифугують, потім сироватку переносять у стерильну пробірку і зберігають у замороженому стані до отримання другої проби. Дві проби сироватки досліджують одночасно.

Проби калу відбирають у стерильні флакони з-під пеніциліну, масою 8−10 г. Флакони щільно закривають гумовими пробками. Отримані фекалії розводять розчином Хенкса у співвідношенні 1:10. Для отримання рівномірної суспензії флакон загортають у серветку, яка змочена 70 % розчином етилового спирту, струшують протягом 3−5 хв і центрифугують. Для виділення вірусу відбирають надосадову рідину. Якщо матеріал відбирають ректальним тампоном, його попередньо змочують у ВТС, вводять у пряму кишку обертальним рухом. Після взяття матеріалу тампон вміщують у пробірку з ВТС, відмивають, віджимають і занурюють у дезінфекційний розчин.

Сеча. Збирають середню порцію сечі в об’ємі 10 мл, охолоджують до 4 °C, центрифугують, надосадову рідину виливають у дезінфекційний розчин, а осад вміщують в 1 мл ВТС. Осад у ВТС зберігають за 4 °C протягом не більше ніж 48 год перед доставкою до лабораторії. В іншому випадку його заморожують у ВТС за —70 °C і відправляють у пакетах із сухим льодом.

Спинномозкову рідину відбирають у кількості 1−2 мл, домішки еритроцитів і інших клітинний елементів видаляють центрифугуванням, віруси виділяють з надосадової рідини.

Рідину із серозних оболонок беруть в об’ємі 2 мл. Для виділення вірусів її використовують відразу (додаткового оброблення не потребує) або зберігають замороженою.

Мазок із кон’юнктиви беруть сухим стерильним тампоном і вміщують у ВТС. Після центрифугування використовують відразу або зберігають замороженим.

Вміст везикул. Поверхню шкіри обробляють ефіром або ацетоном. Вміст везикул відсмоктують шприцом із тонкою голкою і переносять у ВТС. Іноді везикули розтинають і вміст відбирають стерильним ватним тампоном, який вміщують у ВТС.

Секційний матеріал відбирають у найбільш ранній термін після смерті хворого. Щоб уникнути контамінації матеріалу бактеріальною мікрофлорою, матеріал відбирають у певній послідовності. Спочатку беруть проби позапорожнинних тканин (лімфатичні вузли, мозок), потім тканини грудної порожнини (до початку розтину черевної порожнини) і в останню чергу — з черевної порожнини. Шматочки тканин масою 1−3 г поміщають у окремі стерильні флакони. Отримані шматочки тканин розтирають у стерильній ступці з додаванням стерильного піску, додають розчин Хенкса у співвідношенні 1:10, центрифугують. До освітленої рідини додають антибіотики і використовують для виділення вірусів негайно або зберігають за температури 20 °C.

Діагностика вірусних інфекцій
Таблиця. Діагностика вірусних інфекцій