Вірус мавпячої віспи: діагностика

Віспа мавп — віспоподібне захворювання, що спричинюють віруси родини поксвірусів. За клінічними ознаками воно дуже схоже на натуральну віспу.  Віспу мавп характеризують як зоонозне захворювання. Тобто те, яке передається від тварини до людини. За наявною наразі інформацією, передача цієї віспи від людини до людини носить дуже обмежений характер. 

Важливо! Віспа мавп у більшості випадків протікає значно легше, ніж натуральна віспа. Проте іноді вона все ж таки може призвести до летальних наслідків. Попередня вакцинація від натуральної віспи є високоефективною профілактикою віспи мавп. Специфічного лікування або вакцини проти віспи мавп у широкому доступі немає.

Збудник

Вірус віспи мавп — це дволанцюжковий ДНК-вірус із оболонкою, який належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae.

Шляхи передачі

• Інфікування відбувається в результаті прямого контакту з кров'ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовою інфікованих осіб чи тварин. 
• Можливим фактором інфікування також є вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було належно термічно оброблене. 

Інфікування

Інфікування від людиниможливе, але за певних умов. Передача вірусу від людини до людини може відбуватися в результаті тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, ушкодженими ділянками шкіри інфікованої людини або з предметами, біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини.

Найбільший ризик інфікування мають члени однієї родини, якщо вони мають тривалий особистий контакт з інфікованим членом сім’ї, а також медичні працівники у випадках недостатнього дотримання правил контакту з пацієнтом. 

Інфікування також може відбуватись через плаценту. 

Інкубаційний період

Інкубаційний період (від часу інфікування до появи симптомів), зазвичай, становить від 6 до 16 днів, але може коливатися в діапазоні від 5 до 21 дня.

Діагностика

Клінічний диференціальний діагноз, який необхідно враховувати, включає інші захворювання висипу, такі як вітряна віспа, кір, бактеріальні шкірні інфекції, короста, сифіліс та алергія на ліки. Лімфаденопатія на продромальній стадії захворювання може бути клінічною ознакою, щоб відрізнити віспу мавп від вітряної або натуральної віспи.

Якщо є підозра на віспу мавп, медичні працівники повинні зібрати відповідний зразок і безпечно доставити його до лабораторії. Підтвердження віспи мавп залежить від типу, якості зразка та типу лабораторного дослідження. Зразки повинні бути упаковані та відправлені відповідно до національних (міжнародних) вимог. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є кращим лабораторним тестом з огляду на його точність і чутливість. Для цього оптимальні діагностичні зразки для віспи мавп з уражень шкіри — рідини з везикул і пустул, сухих кірочок. Якщо можливо, біопсія є теж варіантом. Зразки ураження слід зберігати в сухій стерильній пробірці (без вірусних транспортних середовищ) і зберігати в холоді.

Оскільки ортопоксвіруси серологічно перехресно реактивні, методи виявлення антигенів і антитіл не дають підтвердження, специфічного для віспи мавп. Тому серологічні методи та методи виявлення антигену не рекомендуються для діагностики чи дослідження випадків, коли ресурси обмежені.

Для інтерпретації результатів тесту важливо надати інформацію про пацієнта разом із зразками, включаючи:

1. дату початку лихоманки;
2. дату появи висипу;
3. дату взяття зразку;
4. поточний стан особи (стадія висипу);
5. вік.

Рекомендованим методом діагностики залишається ПЛР-тестування. Для цього досліджуються вміст або покриви висипань.

Випадки вірусу мавпячої віспи в Україні

В Україні випадків захворювання на такий різновид віспи не зафіксовано. Водночас такі випадки вже зафіксовані у країнах Європи. 

В Україні вірус мавпячої віспи внесений до Переліку біологічних патогенних агентів, що підлягають епідеміологічному нагляду (спостереженню). У зв’язку із виявленням випадків захворювання у світі, в Україні було проведене екстрене засідання Оперативного центру реагування на надзвичайні ситуації у галузі громадського здоров’я. 

Наразі відбувається оцінка рівня ризику спалаху цього захворювання для України. 

Огляд рекомендацій ВООЗ та МОЗ України